Про нас

Загальноосвітня школа №6 ім. В.Г. Короленка

Історія школи в цифрах і фактах

Під час пошуку і вивчення даних, які стосуються історії школи, були використані: архівні матеріали Житомирського обласного архіву, архіву Департаменту освіти м.Житомира, шкільного архіву.

До “Історії школи в цифрах і фактах” також відносяться рубрики: “Наші вчителі – наші випускники” та “Золотий фонд закладу”.

06.03.2018 р. – …

Ідея та креативна подача історичного матеріалу Комп’ютерне та фото оформлення матеріалу

зав. бібліотекою Борисова Ольга Євгенівна. бібліотекар Іскрижицька Тетяна Петрівна.

Історія школи

1947-1949 роки

1 вересня 1947 року в Житомирі на вулиці Карла Лібкнехта (тепер вулиця Перемоги) була відкрита чоловіча неповна середня школа №6 з 7-річним терміном навчання (навчання велося переважно російською мовою).

Історична довідка

Школа знаходилась у садибі, яка була побудована в 1899 році і належала дійсному статському раднику Михайлу Ісидоровичу Дурилину.

У 1904 році Михайло Дурилин переїжджає на постійне проживання до Києва, а садибу здає в оренду Волинському віце-губернатору, дійсному статському раднику Івану Івановичу Репойто-Дубяго.

Школа була розташована в двоповерховому будинку та мала флігель. У господарському будинку були розміщені навчальні класи та кабінети, у колишній конюшні – спортзал, у будинку воротаря – фотолабораторія.

Господарський дім знаходився на місці, де зараз пам’ятник В.Г.Короленка.

Усі ці будівлі було знесено у 1972 році, коли збудували нове приміщення школи.

Старе приміщення школи №6 Фото 1950 року (тут діти навчались з 1947 року по 1972 рік)

Історія нашої школи починалася так…

Приказ № 1

по 6-й школе от 23 августа 1947 года.

«Сего 23-го числа я приступил к исполнению обязанностей директора школы №6 г.Житомира.

Основание: Приказ Житомирского Гороно №160 от 23.VІІІ.47 г.

Директор школы ____________ (Поэль)».

[Збережено мову та орфографію оригіналу]

Книга Наказів 6-ї школи м. Житомира (Розпочата 23 серпня 1947р. Закінчена 23 грудня 1948р.)

Першим директором школи був Поель Йосип Ісакович (викладав математику). Він очолював школу з 23 серпня 1947 року по 15 серпня 1949 року.

На той час в школі було 13 класів:

1-А кл. – 45 уч., 1-Б кл. – 44 уч., 2-А кл. – 44 уч., 2-Б кл. – 44 уч.,

3-А кл. – 37 уч., 3-Б кл. – 35 уч., 3-В кл. – 35 уч., 4-А кл. – 31 уч.,

4-Б кл. – 36 уч., 5-А кл. – 27 уч., 5-Б кл. – 27 уч., 6 кл. – 30 уч.

7 кл. – 28 уч.

В них навчалося 463 хлопці (окреме навчання хлопців та дівчат з 1943 року було введено з врахуванням психологічних та фізіологічних особливостей розвитку дівчат та хлопців).

Приказ №2

Відповідно до Наказу №2 від 29 серпня 1947 року педагогічний колектив налічував 17 вчителів:

Поель Й. І. – директор;
Васильєва Н.І. – завпед;
Кравцов П.С. – класовод;
Брейзман С.Б. – вчитель російської мови і літературного читання 5-7 класів;
Обідна В.В. – вчитель української мови та літератури 5-7 класів;
Кесельман Б. – вчителька математики 5-7 класів;
Резнік Я.Є. – фізрук школи;
Гуріна О.К. – класовод школи;
Туречек С.В. – класовод школи;
Хмара С.К. – класовод школи;
Крафтмахер Р.Я. – класовод І-ІV класів;
Загоруйко Є.Н. – класовод І-ІV класів;
Русакова Р.С. – класовод І-ІV класів;
Резнік С.І. – класовод;
Лухмінська М.Г. – класовод;
Каленікова Г.Т. – класовод І-ІV класів;
Крилова А.П. – класовод.

[Збережено мову та орфографію оригіналу]

Школа працювала в дві зміни:

І зміна – з 8.00 до 14.30

ІІ зміна – з 14.30 до 20.00.

Разом із школою була відкрита бібліотека. Але підручники потрібно було купувати. Для цього в школі працював кіоск для продажу підручників і писемних приладів. (В різні роки в шкільній бібліотеці працювали бібліотекарями і чоловіки: Кравцов Прокофій Семенович, Швайгер Аврум Борухович, останній, до речі, працював 19 років. А першим бібліотекарем була Поель Є.М., можливо, родичка першого директора школи).
Знання учнів оцінювали за цифровою п’ятибальною системою оцінок.

Табель про успішність, поведінку та відвідування учня М. 5-го класу за 1947-1948 навчальний рік.

Наприкінці навчального року учні 4, 5, 6, 7 класів складали екзамени. Учнів, які мали незадовільні оцінки з більшості навчальних предметів, не переводили до наступного класу, а залишали на повторний курс навчання.

Учням, які не встигали з одного предмету, давали завдання «на осінь», а наприкінці літа вони повинні були скласти іспит з цього предмету.

Але, були випадки, коли відраховували учнів, що були залишені на повторний курс, але так і не змогли засвоїти навчальний матеріал (варто зазначити, що це були діти, які перенесли всі тяготи війни: голод, холод, бомбардування, загибель своїх близьких).

Учні школи: діти-сироти, діти-інваліди Великої Вітчизняної війни в першу чергу були забезпечені підручниками і учнівським приладдям, безкоштовним харчуванням в шкільній їдальні та буфеті. Згідно з даними з архівних документів школи 1947 року, наприклад, в 2-Б класі навчались діти різного віку: 12, 11, 10, 9, 8 років. Із 50 учнів у 16 батьки загинули на фронті.

Класний журнал 2-Б класу (1947-1948 навчального року)

Учні школи повинні були дотримуватись «Правил для учнів», де були обговорені обов’язки і правила поведінки учнів у школі.
З метою боротьби з епідеміями в м. Житомирі в 1947 році в школі проводилась санітарно-гігієнічна профілактика. Класні керівники та класоводи систематично робили санітарний огляд учнів, проводили бесіди про те, як потрібно слідкувати за чистотою тіла, особливо рук, білизни та одягу, аж до уміння користуватися місцями загального використання (убиральнями). Учням школи потрібно було стригтись кожні два тижні (Наказ директора школи №10 від 9 жовтня 1947 р.).
Через скрутне післявоєнне життя в школі була створена для потреб учнів майстерня по лагодженню (ремонту) взуття.
В навчальний план школи знову введено, як самостійний навчальний предмет працю (який у 1937 році у школах був відмінений).

З 16 серпня 1949 року по 16 серпня 1955 рік директором школи стає Якобчук Костянтин Романович, який викладав математику.

В 1949-1950 н.р. вже стало 16 класів, учнів – 549, вчителів – 20.
З третього класу в школі вивчали німецьку мову.
Навчальний рік закінчувався: для учнів 1-3 класів – 17 травня, а для учнів 4-7 класів 18 травня.
З 20 травня учні 4, 5, 6, 7 класів здавали екзамени.
1948-1949 н.р. шефську допомогу школі надавали:
Трест будматеріалів.
Управління цегляного заводу.
Трест маслопром.
ФЗН №2 (фабрично-заводське навчання).

(Шефство – допомога промислових підприємств щодо вирішення господарських справ).

Школа в 1950-1960 роки

1951-1952 н.р.

Кількість класів – 15, учнів – 514, вчителів – 35 (з них 27 були жінки).
На початку навчального року в книготорзі шкільний бібліотекар отримував підручники для продажу учням.
У школі на той час працювали гуртки: літературного читання, фізичний, математичний, юних натуралістів, географічний, історичний, авіамодельний.
Відповідно до Наказу №9 від 25 вересня 1951 року були введені «Правила внутрішнього розпорядку школи». Всі вчителі та учні повинні були вивчити ці правила та дотримуватись їх. Крім того, ці правила повинні були вивчити і батьки учнів.
5 жовтня 1951 року в школі почав працювати радіовузол. Передачі велися кожного дня під час великої перерви – окремо для І і ІІ змін.

Радіопередачі тривали 8-10 хвилин, їх вели два учні з хорошою дикцією. Передачі проводились за темами:

Понеділок – огляд міжнародного та внутрішнього стану держави за минулий тиждень.

Вівторок – аналіз успішності і дисципліни учнів за тиждень.

Середа – повідомлення санітарно-гігієнічного та фізкультурного секторів учнівського комітету.

Четвер – новини та події суспільних організацій школи.

П’ятниця – новини про позакласну та позашкільну роботу, інформація про роботу гуртків.

Субота – інформація учнівської організації.

6 березня 1952 року учні школи взяли участь у міській шкільній олімпіаді художньої самодіяльності. Були підготовлені хорові і сольні номери, танцювальні номери, інсценуванні байок, виступали читці-декламатори, а також деякі учні читали власні твори.
Відповідно до Наказу №108 від 30 червня 1952 року був організований літній відпочинок дітей з 13.00 до 15.00 години (діти читали газети, книги, грали, ходили в культпоходи та на екскурсії).

1952-1953 н.р.

До ведення зошитів, учні школи, повинні були дотримуватись таких вимог: сторінки пронумеровані, «поля» встановленого розміру, зошити підписані за зразком. Для зошитів потрібно було завести «учнівські папки».

Учням потрібно було вивчити правила орфографічного режиму, дотримуватись каліграфії письма. У класах в чорнильницях повинні були бути хороші чорнила фіолетового кольору.

Писати в зошитах іншими чорнилами категорично заборонялось.

Такий вигляд мали чорнильниці та дерев’яна ручка з металевим пером, якими користувались учні.

Відповідно до Наказу №7 від 18 вересня 1952 року до 5-тої річниці від дня заснування школи було оголошено свято 28 вересня (в неділю).

З того часу, традиційне проведення свята проводилося кожні 5 років (в останню неділю вересня). Перед цим в класах проводились бесіди про школу, її досягнення, звертали увагу на недоліки, які потрібно було подолати.

Кожного дня, перед початком уроків проводилась загальношкільна фіззарядка для учнів школи.

1953-1954 н.р.

Відповідно до Наказу міського відділу народної освіти №112 від 24 серпня 1953 року школа прийняла для подальшого навчання 6-тий клас зі школи №5 (у кількості 34 учні), діти якого вивчали англійську мову. Тому в школі вперше почали вивчати англійську мову (до цього часу вивчали тільки німецьку мову).
З 10 жовтня 1953 року відповідно рішення уряду держави було скасовано вивчення німецької мови в 3-4 класах.
Відповідно до Наказу №6 від 10 жовтня 1953 року у школі проводились заняття з неграмотними (10 чоловік) та малограмотними (4 чоловіка) громадянами, які проживали в мікрорайоні школи №6 ( наймолодшому «учню» було 36 років, а найстаршому – 47 років).

Заняття проводились 3 рази на тиждень тривалістю по 3 години.

З січня 1954 року був знову введений в дію «Журнал поведінки», куди вносили записи поганих вчинків, а також приклади гарної поведінки учнів.
Адміністрацією школи була внесена пропозиція щоб з 15 лютого 1954 року всі учні школи носили білі комірці. А з 19 квітня (з настанням теплих днів) кожен учень повинен був приходити у школу у білій сорочці.
Відповідно до Наказу №35 від 26 лютого 1954 року був відмінений випуск стінгазет по класах, які повинні були допомагати учням отримати високу якість знань та відмінну поведінку, але не досягали поставленої мети.

Замість них з березня 1954 року запропонували випускати стінгазети сатиричного змісту «Колючка», «Пустоцвіт», «Їжак», «Перець», «Напилок», «Бур’ян».

Опитування учнів вчителями на уроках проводилось тільки при наявності щоденників.
Наказ № 34 від 23 лютого 1954 року: «Разрешить с сего числа учащимся 7-х классов заводить короткие прически, предоставив право на разрешение ношения причесок классным руководителям. Прически разрешать носить учащимся, которые имеют опрятную одежду, систематически носят белые воротнички, не имеют оценку «2» и ведут себя в школе и дома дисциплинировано.

Если после разрешения на ношение прически ученик получает «2» и начинает вести себя не дисциплинировано и не исправляется в течении недели, он должен быть подстрижен под машинку. На вторичное заведение прически дает разрешение директор школы. Если класс в целом ведет себя плохо, содержит классную комнату в антисанитарном состоянии, имеет место случай хотя бы одного срыва урока, массового невыполнения домашних заданий, всему классу запрещается ношение причесок, а если они уже заведены, то все ученики стригутся под машинку (№9)».

[Збережено мову та орфографію оригіналу]

1954-1955 н.р.

Кількість класів збільшилась до 18, учнів вже стало – 612, вперше здійснили набір учнів до 8-го класу. Школа стає середньою 8-річною.
Введено спільне навчання хлопців та дівчат. Усім класним керівникам потрібно було провести бесіди про відносини між хлопцями та дівчатами. Всі хлопці були попереджені, що якщо хтось із них буде помічений у поганій поведінці по відношенню до дівчат, то до них будуть прийматись суворі міри покарання. Аж до виключення зі школи.

У школі викладали: німецьку, англійську мови (але по класах учні вивчали тільки одну з них).
У травні учні працювали на пришкільній дослідницькій ділянці, де вони висаджували овочеву розсаду.
За активну участь по збору металу (учнями було зібрано 9650 кг чорного металу та 42 кг кольорового металу) учні 4-го, 8Б, 8А класів були премійовані квитками в кіно, а окремі учні книгами та цінними подарунками.
До свята Нового року були заплановані заходи: випуск стінгазет, альбомів, монтажів (за зимовою тематикою), святкове оформлення всієї школи. Проводились новорічні ранки в 1-5 класах, 6-7 класах, а також був організований костюмований бал-маскарад для учнів 8 класів (учні були одягнуті в костюми героїв байок, казок і інших літературних творів, які вивчалися за шкільною програмою). Для святкового оформлення ялинки учні з дому приносили новорічні іграшки.
Зимові канікули тривали з 4 по 10 січня.

Новорічний ранок

1955-1956 н.р.

З 22 серпня 1955 року директором школи стала Андрійко Віра Михайлівна, вчитель біології, яка викладала природознавство.

Вона займала посаду директора школи до 1 серпня 1961 року.

Згідно з народногосподарським планом школа на 1955-1956 н.р. мала 18 класокомплектів: 1 кл. – 2, 2 кл. – 2, 3 кл. – 3, 4 кл. – 2, 5 кл. – 2, 6 кл. – 2, 7 кл. – 2, 8 кл. – 2, 9 кл. – 1.
Школа працювала в дві зміни, учнів навчали 29 вчителів.
Права і обов’язки учнів були вказані в «Єдиних вимогах до учнів», які повинні були знати всі учні школи.
За відмінну чистоту в класі і за загальний порядок протягом навчального тижня на дверях класної кімнати класу-переможця вивішувався перехідний прапорець «За відмінний порядок в класі».
Для того, щоб учні могли розвивати свої творчі здібності, відкрили ще додаткові гуртки: технічний і фото (для учнів 8-9 кл.), рукоділля (для учнів 1-4 кл.), умілих рук (для учнів 5-9 кл.), драматичний та хоровий (для учнів 5-9 кл).
Хлопці 9 класу вивчали предмет машинознавство.
Оцінки за чверть вчителі повинні були виставляти на основі не менше 2-3 опитувань учнів.
11 листопада 1955 року директором школи був підписаний Наказ №2, відповідно до якого на початку уроків мови для учнів проводилась словникова робота, а з математики – усний рахунок.
Відповідно до Наказу №438 від 14 грудня 1955 року Міністерства освіти України «Про зміцнення дисципліни в школах УРСР» педколективу школи було поставлено завдання по впровадженню цього наказу в школі.
Згідно з вимогою адміністрації школи (Наказ №4 від 28 грудня 1955 року) учням було заборонено використовувати в навчальному процесі авторучки.

Авторучка

Термін навчання в школі (так як і в усіх школах країни) збільшено на 1 рік, щоб випускники мали можливість отримати одну з масових професій.

6 червня 1956 року владою держави була скасована плата за навчання в старших класах середньої школи, яка була введена 1 вересня 1940 року (за рік батьки повинні були оплатити 150 карбованців; для порівняння середня заробітна плата в ті роки складала приблизно 350 карбованців за місяць).

1956-1957 н.р.

У цьому навчальному році вперше за історію існування школи, після того, як школа №6 стала середньою (з десятирічним терміном навчання) згідно з Наказом Міністерства освіти СРСР найкращі учні-випускники 10 класів, які досягли успіхів в навчанні при відмінній поведінці, були нагородженні:

Золотою медаллю:

Єсипчук Галина.
Свиридов Ігор.
Солоненко Валентин.
Розенблат Михайло.

Золота шкільна медаль зразку 1954 року, золото 375 проби, діаметр 32 мм.

Згідно з Конституцією УРСР від 1949 року в верхній частині герба з’явилась п’ятикутна зірка.

Срібною медаллю:

Бородай Світлана.
Витко Анатолій.
Свістунов Вячеслав.

Срібна шкільна медаль зразку 1954 року, срібло 925 проби, діаметр 32 мм

В атестатах учнів, які закінчили школу з медаллю, був запис «Нагороджений золотою чи срібною медаллю». А у верхній частині атестату аналогічний текст був зроблений відповідно золотистою чи срібною фарбою.

Школу цього року закінчив 91 учень.

Історична довідка

Медаль (французькою medaille, латинською metallum) – металевий знак, як правило, округлої форми з випуклим зображенням в пам’ять події або особи з нагоди яких зроблена дана медаль. Розрізняють лицьову (Аверс), зворотну ( Реверс) і грань (Гурт) сторони медалі.

Вперше офіційно шкільні медалі були введені в 1828 році, які вручались випускникам, які отримали відмінні оцінки по всіх предметах. Золота медаль зразку 1828 року мала розмір 32х33 мм, важила 25-26 грамів і була зроблена з чистого золота 990 проби. Срібна медаль мала розмір 43 мм і мала 925 пробу. В той час золотими медалями нагороджували учнів чоловічих гімназій та шкіл. Щоб отримати медаль достатньо було мати: зразкову поведінку, відмітку «відмінно» з латинської мови, древньогрецької мови, математики і середній бал не менше 4,5 по всіх інших дисциплінах.

Для випускниць жіночих гімназій та шкіл золота та срібна медалі були введені тільки у 1870 році. Золота медаль мала діаметр 45 мм, важила 55 грамів і була зроблена із золота 990 проби. Срібна медаль була діаметром 43 мм і мала 925 пробу.

У червні 1944 року Рада Народних Комісарів СРСР прийняла постанову «Про заходи щодо поліпшення якості навчання в школі», згідно якої вводилися:

1) обов’язкова здача випускних іспитів учнями, які закінчують початкову і семирічну школу, і здача іспитів на атестат зрілості – для учнів, які закінчують середню школу;

2) нагородження золотою та срібною медаллю учнів-відмінників, які закінчують середню школу.

Ця постанова підвищувало відповідальність вчителів і учнів за якість знань.

У СРСР шкільні медалі були введені постановою РНК СРСР № 1247 від 30 травня 1945. Золоті та срібні медалі виготовлялися з золота 583 проби (вага -18 грамів) та срібла 925 проби (вага -18 грамів) відповідно. Медаль являла собою правильне коло діаметром 32 мм і штампувалась в 16 варіантах — за числом існуючих на той момент союзних республік (Карело-Фінська РСР існувала з 31 березня 1940 р. до 16 липня 1956 р.) Напис «За відмінні успіхи і зразкову поведінку» виконувалася на національних мовах союзних республік.

Золотою медаллю нагороджували учнів за видатні успіхи, які мали відмітку «5» по всіх основних предметах середньої школи та мали відмінну поведінку.

Якщо учні мали аналогічні знання при здачі іспитів, мали зразкову поведінку, відмітку «5» за екзамени на атестат зрілості і відмітку «4» не більше ніж з трьох основних предметів, то вони могли нагороджуватись срібною медаллю. При нагородженні не враховувались відмітки з співу, малювання, креслення та фізкультури.

Золота шкільна медаль зразку 1945 року, золото 583 проби, діаметр 32 мм

Срібна шкільна медаль зразку 1945 року, срібло 925 проби, діаметр 32 мм

Герб без зірочки, літери на реверсі низькі.

У вересні-жовтні учні 8-9 класів допомагали збирати урожай картоплі колгоспам в селі Здань-Болярка та Глибочиці.
21 жовтня 1956 р. в рамках міського Фестивалю молоді були змагання зі стрільби, де команда школи посіла І місце.
У жовтні учні школи на традиційній легкоатлетичній естафеті серед учнів середніх шкіл міста посіли ІІ місце.

Цікавий факт: одним з предметів в 10-х класах був спів.

1957-1958 н.р.

Цього навчального року у школі було 18 класів:

1 кл. – 2, 2 кл. – 2, 3 кл. – 2, 4 кл. – 2, 5 кл. – 2, 6 л. – 1, 7 кл. – 1, 8 кл. – 1, 9 кл. – 2, 10 кл. – 3.

У 10 класах був предмет, який мав назву «ручна праця» (сьогодні «трудове навчання»).
У 4 класах поряд з природознавством вивчали і географію, і історію.
1 лютого 1958 року вперше відбувся вечір зустрічі з першими випускниками школи, де були вручені золоті та срібні медалі першим медалістам школи.

Була продовжена робота з неграмотними – 19 чоловік та малограмотними – 26 чоловік (де наймолодшому з них було 38 років, а найстаршому – 49 років).
Згідно з Наказом №106 від 03.02.1958 р. дирекція школи виразила подяку учням, які посіли призові місця на спортивних змаганнях серед шкіл міста:

– за І місце команді юнаків з волейболу

– за ІІ місце команді дівчат з волейболу

– за ІІ місце команді юнаків з баскетболу

– за ІІІ місце команді боксерів

– за ІІ місце команді гімнастів.

Після закінченні школи отримали:

Золоті медалі:

Чирков Олександр.
Рудой Володимир.
Дубасенюк Володимир.
Горпенко Володимир.

Срібні медалі:

Ковбас Сталіна.
Петров Валерій.
Нікітін Анатолій.

P.S.: Наші дослідження продовжуються… І один із чудових моментів пошуку – це зустріч з випускником школи 1958 року, золотим медалістом – Чирковим О.С., який завітав до нашої школи 4 лютого 2021 року. Ми вважаємо, що учні, вчителі повинні знати про інтелектуальний золотий фонд найрозумніших, високоосвідчених людей держави, особливо про тих, які навчалися в нашій школі.

Чирков Олександр Семенович

О.С. Чирков, 1958 р.

Шкільні роки. Зліва Олександр Чирков, Алла Адамович, Володимир Горпенко, 1958 р.

Народився 1 листопада 1941 року під час евакуації в місті Камишин Сталінградської (нині Волгоградської) області. Після визволення міста Житомира (від німецько-фашистських загарбників 31 грудня 1943р.) сім’я Чиркових в 1944р. повернулася до міста.

В 1948 році Сашко стає першокласником школи №6, яку закінчив з золотою медаллю в 1958 році. В шкільні роки захоплювався театром. Разом із своїм найкращим другом Володимиром Горпенко займались у драматичному кружку при будинку піонерів. І це захоплення стало важливим поштовхом у їх майбутній професійній діяльності.

Після закінчення школи працював кочегаром у Житомирській конторі зв’язку, старшим піонервожатим у школі №32.

З 1959 по 1964 роки Олександр Семенович навчався на філологічному факультеті Житомирського педагогічного інституту, де здобув кваліфікацію вчителя російської мови та літератури, німецької мови.

Після закінчення інституту вісім років працював вчителем німецької мови спочатку в Олевському районі Житомирської області, а згодом у м. Горлівка (середня школа № 48), де також був інспектором шкіл міськвно, потім заступником директора вечірньої школи № 1.

Без навчання в аспірантурі написав і захистив у 1972 р. в Інституті літератури Академії Наук України кандидатську дисертацію «Традиції і новаторство в драматургії Бертольта Брехта». З вересня 1972 р. по лютий 1981 р. працював спочатку старшим викладачем, а потім доцентом кафедри російської та зарубіжної літератури Рівненського педагогічного інституту.

З 1981 р. і по 2021 рік працював в Житомирському державному університеті імені Івана Франка (до 1999 року — Житомирський педагогічний інститут) спочатку доцентом, а потім завідувачем кафедри зарубіжної літератури, згодом — кафедри теорії та історії світової літератури на філологічному факультеті. О. С. Чирков — професор, був завідувачем кафедри германської філології та зарубіжної літератури Навчально-наукового інституту іноземної філології ЖДУ імені Івана Франка.

У 1989 р. в Інституті літератури АН України Олександр Семенович відбувся успішний захист докторську дисертацію «Епічна драма. Проблеми теорії. Поетика». У 1990 р. йому було присвоєне вчене звання професора. З 1993 р. — академік Академії Наук Вищої Освіти України (Академія (від грец. ’Ακαδήμεια) — різновид наукового або навчального закладу найвищого рівня, а також певних товариств із почесним членством. Поняття «академія» відоме з IV ст. до н.е. — так називався науково-освітній заклад Платона. Перша сходинка в науковому світі – кандидат наук. Друга сходинка в науковому світі – доктор наук. І остання сходинка – вершина в науковому світі – академік). У 2009 році — заслужений працівник освіти України.

З 1992 р. за його ініціативою відкрито аспірантуру зі спеціальності «Теорія літератури». Під науковим керівництвом О. С. Чиркова до 2012 р. успішно завершили роботу над дисертаційними дослідженнями та отримали наукові ступені кандидатів філологічних наук 16 його учнів і, на сьогодні, двоє захистили докторські дисертації. У 2008 р. було одержано також дозвіл на відкриття докторантури.

Під науковим керівництвом Чиркова О.С. молоде покоління літературознавців Житомирського університету продовжує досліджувати актуальні проблеми теорії та історії драми у межах центру Науково-дослідницького інституту «Драматургія» (заснованого О.С. Чирковим), започатковано проведення в університеті міжнародних конференцій «Брехтівські драматургічні читання» і видається щорічний збірник філологічних наукових праць «Брехтівський часопис».

(Читав та перевірив О.С. Чирков 04.02.2021 р.)

У 1996-1999 роки за редакцією професора Чиркова О.С. був виданий пробний підручник для 11 класу загальноосвітніх шкіл «Зарубіжна література», яким користувались і учні нашої школи.

Зарубіжна література. Пробний підручник для 11 класу загальноосвітніх шкіл. / За ред. проф. О. С. Чиркова. — Вежа, 1996, 1997, 1999. — 319 с.

Зарубіжна література. Підручник-хрестоматія для 11 класу загальноосвітніх шкіл. / За ред. проф. О. С. Чиркова. — Вежа, 1998, 2000, 2001. — 384 с. ЗАВАНТАЖИТИ ОНЛАЙН-ПІДРУЧНИК

Дуже вдячні Олександру Семеновичу Чиркову за подаровані книги в шкільну бібліотеку!

Детальніше з біографією Чиркова О.С. можна ознайомитись в Інтернеті на його сторінці в Вікіпедії.

Горпенко Володимир Григорович

(03.07.1941р. – 17.10.2019р.)

Шкільні роки. Зліва Олександр Чирков, Алла Адамович, Володимир Горпенко, 1958 р.

Народився 3 липня 1941 року в селі Буглаки Потіїв Радомишльського району Житомирської області. У 1949 році прийшов навчатися у другий клас школи №6, яку закінчив у 1958 році з золотою медаллю. В дитячі роки разом з Олександром Чирковим займалися у драматичному кружку при Будинку піонерів, що подальшому вплинуло на вибір його професії. Будинок піонерів був розташований по вулиці Михайлівська (зараз в цьому будинку Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти).

З 1958 року Володимир Григорович – актор Житомирського музично-драматичного театру. У 1958-1961 роках навчався на актора в Київському інституті театрального мистецтва ім.. І.К. Карпенка-Карого. В 1967 році закінчив режисерський факультет Київського інституту театрального мистецтва ім.. І.К. Карпенка-Карого. У 1963–2002 роках – був режисером Національної кіностудії художніх фільмів ім. О.Довженка.

Багатогранна діяльність цієї людини вражає – актор, режисер кіно та телебачення, кінознавець, дослідник екранних мистецтв.

Досить рано розпочав викладацьку діяльність, із 30 років викладав у Київському університеті театру, кіно і телебачення. У 1994–2000 рр. був деканом кінофакультету Театрального університету. У 2001–2003 рр. – декан факультету журналістики і телемистецтва Київського міжнародного університету. Із 2003-го – професор Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв України, із 2007 року – ректор Інституту екранних мистецтв.

Академік Академії наук Вищої освіти України.

Поставив стрічки “Лаври” (1972; диплом за режисерський дебют Республіканського кінофестивалю, Жданов, 1973 рік), “Дощ у чужому місті” (1979, т/ф, 2 серії, співавтор), “Твоє мирне небо” (1984), відеострічки “Хто ми?” (1995, трилогія; найкращий відеофільм кінофестивалю, Івано-Франківськ, 1996), “Чернігів” (1997; ґран-прі кінофестивалю “Вітер мандрів”, Київ, 1998), здійснив низку телепроєктів.

Праці: “Пластика фільму” (1984), “Основи монтажу” (1992), “Колір: Підручник” (1995), “Епічне та драматичне” (1995), “Архітектоніка фільму” (2000), “Аудіовізуальна культура” (2002), “Монтаж” (2003), “Методика роботи журналіста в кадрі” (2003).

(Читав та перевірив О.С. Чирков 04.02.2021 р.)

Більше інформації про Горпенка В.Г. можна дізнатися з “Енциклопедії сучасної України”.

Ми, Ольга Євгеніївна та Тетяна Петрівна, дуже вдячні Чиркову Олександру Семеновичу та Горпенко Валентині Іванівні (вдова Горпенка Володимира Григоровича) за те, що вони відгукнулися на наше прохання і надали особисті фото та копії документів.

А ми знову в пошуку…

1958-1959 н.р.

У цьому навчальному році зменшилась кількість класів, їх стало 17: 1 кл. – 2, 2 кл. – 3, 3 кл. – 2, 4 кл. – 2, 5 кл. – 2, 6 кл. – 2, 7 кл. – 1, 8 кл. – 1, 9 кл. – 1, 10 кл. – 1.
Введено виробниче навчання в 8-х класах:

– дівчата проходили практику на швейній фабриці

– хлопці вивчали автосправу.

З виступу директора школи Андрійко В.М. на виконкомі Житомирської міської ради депутатів трудящих 26 червня 1959 року щодо виробничої практики:

«Дівчата проходять практику на швейній фабриці, учениці задоволені, працюють добре, випускниць візьмуть працювати на фабрику.

Хлопці почали вивчати автомашину, але нема хорошої бази, «полуторка» (вантажна машина з підйомом у півтори тони) стара.»

За відмінні успіхи та зразкову поведінку золотою медаллю були нагороджені випускники школи:

Тихонов Валентин.
Фененко Олег.

1959-1960 н.р.

Відповідно до Закону УРСР від квітня 1959 року “Про зміцнення зв’язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в УРСР” планувалося в короткий термін перетворити середню десятирічну школу в одинадцятирічну і забезпечити оволодіння учнями шкіл однією із робітничих професій.

Але на міській сесії ради депутатів трудящих міста Житомира (15 червня 1959 року) було прийнято рішення, що школи №6, №15, №18, які не мають достатньої навчально-матеріальної бази, залишаються 10-річними і будуть реорганізовані в 11-річні в другу чергу, за умови створення в них необхідної для середньої школи матеріальної бази.

Учні перших класів займалися суспільно корисною працею: збирали металобрухт, доглядали за квітами, прибирали класні кімнати, обгортали книги, чистили одяг та взуття, підтримували особисту гігієну.

У нагородженні шкільними медалями відбуваються зміни відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР №1025 від 27 серпня 1959 р. «Про нагородження медалями випускників середньої загальноосвітньої школи».

Медалі перестають бути дорогоцінними в буквальному значенні цього слова.

«Золоті» медалі стали виробляти з мідно-цинкового сплаву (томпак Л90 – 90% мідь і 10% цинк). Томпак мав жовтий колір. Така медаль покривалась золотом товщиною 5 мікрон (0,307 грам золота).

«Срібну» медаль виробляли з мідно-нікелевого сплаву (мельхіор МН19) і покривали сріблом товщиною 5 мікрон (0,167 грам срібла).

На медалях з’явився новий напис «За відмінні успіхи в навчанні, праці і за зразкову поведінку».

Цього навчального року за відмінне навчання, зразкову поведінку, успішне оволодіння професією виробничого навчання, за активну участь у суспільному житті школи були нагородженні:

Золотою медаллю:

Волкова Людмила.

Срібною медаллю:

Куцевол Інна.

Школа в 1960-1970 роки

1960-1961 н.р.

У книзі наказів по школі 1960 року є опис старого приміщення школи. Це була 2-поверхова будівля, в якій на 1 поверсі розташовувались 5 класних кімнат, гардероб, піонерська кімната, буфет, кімната лікаря. На 2 поверсі – 7 класних кімнат, сцена, кімната для вчителів, кабінет завуча та директора.

Крім того, при школі був флігель (від нім. Flügel «крило» — бічна прибудова до головної споруди, «крило» цієї споруди), в якому знаходились 2 класні кімнати та приміщення для групи продовженого дня. У пристосованому сараї школа мала майстерні. Заняття з фізкультури проходили в спортивному залі.

Старе приміщення школи №6 Фото 1950 року

Згідно з Рішенням №594 від 8 червня 1960 року виконавчого комітету Житомирської обласної ради депутатів школа була реорганізована в середню загальноосвітню трудову і політехнічну школу з виробничим навчанням».
Наказ директора школи від 1 березня 1961 року:

«За последнее время в школе наблюдается грязь, пыль, учащиеся и посетители идут в грязной обуви в помещение школы и убирать очень трудно. Для наведения чистоты в школе приказываю:

Ни одного человека не пропускать в школу в грязной обуви, осматривать ноги каждого входящего в здание школы. Запуск в школу учащихся производить тов. Корженевскому (завхоз).
Старший дежурный школы не пропускает никого во время уроков в школу.
В классы дежурные пропускают только в чистой обуви, чистой одежде, глаженых галстуках, чистых воротниках, с чистыми руками. В классах должна быть абсолютная чистота.
В коридоре и классах вытирать ноги, для этого постелить влажные тряпки.
Каждую субботу медсестре докладывать о санитарном состоянии школы лично мне до 2-х часов дня.

Директор школы ___________Андрийко В.М.»

[Збережено мову та орфографію оригіналу]

За результатами підсумків щодо змагань серед класів школи за кращий санітарний стан класу, дисципліну та своєчасну підготовку учнів до уроків, згідно з Наказом №21 по школі від 20 травня 1961 року були нагороджені:

за І місце поїздкою в місто Львів учні 5-А класу – класний керівник __________(прізвище відсутнє).

за ІІ місце поїздкою в місто Київ учні 8-Б класу – класний керівник Кривик А.Г.

за ІІІ місце поїздкою в Баранівку учні 6-А класу – класний керівник Лейбман Е.М.

Кошти для поїздок були виділені зі спеціального рахунку школи.

Цього навчального року була вручена тільки одна і тільки срібна медаль. Її отримала:

Дубовицька Ольга.

1961-1962 н.р.

З 1 серпня директором школи стає Баренко Лариса Яківна, яка викладала біологію.

Вона була директором школи з 1 серпня 1961 року по 24 червня 1972 року.

Цього року було 18 класів, в яких навчались 595 учнів:

1 кл. – 1 (41 уч.), 2 кл. – 2 (66 уч.), 3 кл. – 2 (54 уч.), 4 кл. – 2 (64 уч.), 5 кл. – 2 (80 уч.), 6 кл. – 2 (79 уч.), 7 кл. – 2 (59 уч.), 8 кл. – 2 (58 уч.), 9 кл. – 2 (62 уч.), 10 кл. – 1 (32 уч.).

Срібними медалями були нагороджені випускники:

Каутська Лариса.
Винокур Марк.

1962-1963 н.р.

Школа перейшла на 11-річний термін навчання. Учні 10-А і 10-Б класів перейшли до 11-тих класів, тому цього року не було випуску з середньої школи.

Згідно з Наказом №29 від 14.09.1962 р. (на прохання батьків) при школі була відкрита музична студія, де учні мали можливість навчатися грі на баяні та фортепіано.
Діти з малозабезпечених сімей в школі харчувались безкоштовно.
За активну участь у зборі металобрухту та макулатури учні 10-тих класів були премійовані грошима для поїздки на екскурсію по маршруту Одеса – Севастополь.

Збір макулатури

Збір металобрухту

1963-1964 н.р.

З цього навчального року школа реорганізована в середню загальноосвітню трудову і політехнічну школу з виробничим навчанням.
570 учнів навчались в 19 класах.
З 1 вересня продовжила свою роботу музична школа, де учні змогли навчатись ще й грі на акордеоні.
З метою розвитку технічної творчості учнів була скоординована робота технічних гуртків школи з обласною станцією юних техніків (Наказ №85 від 07.12.63 року).
Цікавим було те, що заняття гуртків (а до речі їх було 21) були присвячені і ювілейним датам. Так,наприклад, на гуртку з фізики розглядали тему до 400-річчя від дня народження Г.Галілея, на географічному гуртку – до 125-річчя від дня народження М.Пржевальського, на історичному гуртку – до 400-річчя з початку російського друкування, на літературному гуртку – до 150-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка.

Учні, які займались в образотворчому гуртку допомагали художньо оформляти шкільні вечори.

Для вивчення автосправи (у старших класах) у школі була вантажна автомашина.
До традиційної зустрічі з випускниками школи (початок лютого) 27 січня 1964 року був знятий фільм про життя школи.
За відмінні успіхи в навчанні срібними медалями були нагороджені випускники школи:

Аксельруд Тетяна.
Карданова Лариса.
Балмагіян Інна.

1964-1965 н.р.

На 5 вересня 1964 року в школі працювало 35 вчителів. З них 7 вчителів у початкових класах та 29 вчителів у середній школі.
Мережа класів складала: 1 кл. – 2, 2 кл. – 2, 3 кл. – 2, 4 кл. – 1, 5 кл. – 2, 6 кл. – 1, 7 кл. – 2, 8 кл. – 3, 9 кл. – 2, 10 кл. – 1, 11 кл. – 1. Всього 19 класів.

Так виглядали класні журнали в 1964-1965 навчальному році.

Групи продовженого дня працювали з 1 класу по 7 клас.
22 жовтня 1964 року музична школа при школі №6 була ліквідована.
28 грудня 1964 року школа отримала кіноапарат.
У березні 1965 року команда учнів школи посіла І місце серед учнів шкіл міста з лижних гонках.
У березні 1965 року силами вчителів і учнів обладнані фізичний, хімічний, біологічний кабінети.
Жоден випускник 11-го класу, на жаль, не був нагороджений ні золотою, ні срібною медалями.

1965-1966 н.р.

Відмінена обов’язкова професійна підготовка учнів, яка не виправдала себе.
Введено з 7 класу факультативні курси з окремих навчальних предметів.
Учні 10 класів вивчали предмет «Сантехмонтаж».
Після закінчення школи срібні медалі отримали:

Василенко Галина.
Кісьман Галина.
Каплун Євгеній.
Рудинштейн Фіма.
Чуриков Валентин.
Янушпольський Михайло.

1966-1967 н.р.

Школа отримала нову назву «Житомирська середня загальноосвітня трудова політехнічна школа №6» і знову перейшла на 10-річний термін навчання, як і всі середні школи країни.

Історична довідка

Причинами відходу від 11-річної школи були:

Перша демографічна криза (школу закінчували діти війни, яких було мало і тому тримати молодь зайвий рік у школі було невиправдано).
Незначний відсоток випускників 11-х класів ішов у виробництво за отриманим фахом.
Слабка матеріально-технічна база виробничого навчання (у багатьох школах виробниче навчання не було органічно пов’язане з вивченням основних наук).

У зв’язку з цим у 1966 році відповідно до «Закону про школу» було скасовано обов’язкову професійну підготовку в середніх школах.

В зв’язку з перемінами в освіті учнів почали навчати за новими шкільними програмами, були надруковані нові підручники. Крім того, були введені нові шкільні предмети у 8-х класах «Основи Радянської держави і права», в 9-х класах «Електротехнічна справа», а в 10-х класах «Суспільствознавство».
В 20-ти класах навчались 644 учні:1 кл. – 2 (72 уч.), 2 кл. – 2 (66 уч.), 3 кл. – 2 (67 уч.), 4 кл. – 2 (68 уч.), 5 кл. – 2 (58 уч.), 6 кл. – 2 (61 уч.), 7 кл. – 1 (45 уч.), 8 кл. – 2 (66 уч.), 9 кл. – 2 (57 уч.), 10 кл. – 3 (84 уч.).
З 1 лютого 1967 року були вибрані старости класів, на яких поклали відповідальність за збереження та ведення «рапортичок».
Срібні медалі при закінчення школи отримали випускники:

Шафранов Юрій.
Трояновський Леонід.
Лепановська Наталья.
Корженевська Валентина.

1967-1968 н.р.

З 17 жовтня 1967 року у школі почали вивчати французьку мову.
19 жовтня з’явилась газифікована кузня в слюсарній майстерні, також школа почала опалюватись газовими печами, а в буфеті були встановленні газова колонка та газова плита.
Механічний завод, як шефська організація, виділив гроші на капітальний ремонт школи.
Золотою медаллю при закінченні школи була нагороджена:

Лещенко Олена.

А срібні медалі отримали:

Кацив Борис.
Слешко Володимир.
Середюк Тетяна.

1968-1969 н.р.

24-25 травня команда школи у складі 17 чоловік взяла участь у зльоті юних туристів.
Серед юнаків призовного віку шкіл міста були проведені змагання з кульової стрільби, де команда школи у складі Кучеровського В., Анисимова В., Басова В., Виговського Г. посіли І місце.
Найкращим спортсменам школи (Наказ №26 від 01.04.1969р.), які досягли значних успіхів у своєму виді спорту і володіли практичними навичками в проведені занять з вибраного виду спорту, було присвоєно звання громадського інструктора з врученням значка «Громадський інструктор»:
Кукушкіну Георгію (спортивна гімнастика);
Ушкаловій Надії (спортивна гімнастика);
Анисимову Віктору (кульова стрільба);
Басову Володимиру (легка атлетика);
Виговському Георгію (кульова стрільба);
Комарчук Людмилі (кульова стрільба);
Ільченко Любові (легка атлетика);
Кучеровському Володимиру (кульова стрільба).
18 грудня 1968 року була прийнята постанова Ради Міністрів №1000 «Про зміни порядку нагородження золотою медаллю випускників середніх загальноосвітніх шкіл»:

П. 1. Золотою медаллю «За відмінні успіхи в навчанні, праці і зразкову поведінку» нагороджуються випускники середніх загальноосвітніх шкіл, які мають річні оцінки «5» з усіх предметів за час навчання в 9, 10 (11) класах та склали випускні іспити на оцінку «5», при відмінній поведінці та при активній участі в суспільному житті школи.

Але в 1968 році нагородження срібними медалями було припинено (і тільки в 1985 році було відновлено з незначною зміною – слово «відмінні» на медалі вже не вказувалось).

При роботі з архівними матеріалами інформацію про вручення золотих медалей не знайдено.

1969-1970 н.р.

Директор школи Баренко Лариса Яківна була зобов’язана до початку навчального року замінити нестандартні парти.

Шкільна парта того часу, яка отримала назву “парта Ерісмана”

У 1870 році російський лікар та гігієніст Федір Федорович Ерісман винайшов цю парту. Тут все продумано: правильний кут нахилу, правильна висота спинки і підніжки та відсутність гострих кутів.

Федір Федорович Ерісман

(1842 р.-1915 р.)

Цікава інформація:

Пам’ятник шкільній парті

Пам'ятник шкільній парті – скульптурна композиція з бронзи, встановлена у столиці 
Республіки Польща у місті Варшаві за адресою: набережна Костюшка, будинок 35.
Шкільна парта зразка першої половини XX століття в натуральну величину встановлена 19 листопада 
2010 року перед будівлею Спілки польських вчителів на честь 105-річчя спілки.

Першокласники навчаються за новою навчальною програмою.
Класокомплектів було 21: 1 кл. – 2, 2 кл. – 2, 3 кл. – 2, 4 кл. – 2, 5кл. – 2, 6 кл. – 2, 7 кл. – 2, 8 кл. – 2, 9 кл. – 2, 10 кл. – 3.

Підсумки навчального процесу за 1969-1970 н.р.:

Всього учнів – 698 чоловік.

Відмінників – 37 чоловік.

Навчались на «4» і «5» – 166 чоловік.

Залишених на повторний курс навчання – 5 чоловік.

Процент успішності 99,1.

З метою порівняння візьмемо підсумки навчального процесу за 1968-1969 н.р.:

Всього учнів – 632 чоловіки.

Відмінників – 32 чоловіки.

Навчались на «4» і «5» – 155 чоловік.

Залишених на повторний курс навчання – 7 чоловік.

Процент успішності 98,9.

До вже існуючих шкільних гуртків додався ракетний.
Після закінчення школи золоті медалі отримали:

1. Фельдман Броніслава.

2. Дзехцер Ігор.

3. Бірман Олександр.

1970-1971 н.р.

Кількість учнів збільшилась до 725 чоловік.
З навчальних планів початкових класів вилучили предмет «каліграфія» (каліграфія – від грецького «гарний почерк»; тоді велика увага приділялась вивченню каліграфічного письма).
Учні початкової школи вперше почали писати кульковими ручками. До цього, вони писали дерев’яною ручкою з металевим пером у зошитах «в косу лінію», в яких невід’ємним атрибутом була «промокашка».

Промокальний папір, «промока́шка» – м’який пористий папір, здатний швидко вбирати вологу. Складається практично з чистої целюлози, у структурі паперу багато дрібних капілярів, внаслідок чого він швидко вбирає рідини, наприклад, чорнило.

«Промокашка» була потрібна для того, щоб промокати написане, бо учні писали перами, які вмокали в чорнило, яке носили в «чорнильницях-непроливайках».

Зошит «в косу лінію»

Такий вигляд мала «промокашка»

Історична довідка

Кулькова ручка — різновид ручки, писальний інструмент, який передає пастоподібне чорнило з контейнера за допомогою невеликої кульки.

Кулька розміщена в кінці стрижнеподібного чорнильного контейнера — в пері. Коли перо притискається і ковзає по папері або іншому матеріалі, кулька пера, вкриваючись чорнилом, передає чорнила на папір.

Кулька виготовлена з металу і має діаметр від 0,7 до 1,2 мм.

Кулькові ручки найдешевші, досить надійні і прості, а тому найпоширеніші, найпопулярніші інструменти для писання, які витіснили чорнильні пера.

Кулькова ручка була запатентована у 1938 році. Винахідник кулькової ручки Ласло Біро (угорський журналіст).

Ласло Біро – винахідник кулькової ручки

Кулькова ручка в розкладеному і складеному вигляді.

Після закінчення школи в 1970-1971 навчальному році золотою медаллю був нагороджений випускник:

Стасюк Георгій.

1971-1972 н.р.

Цього навчального року у 20-ти класах навчалось 742 учні.
Для учнів 4-5-х класів, а також для учнів 6-7-х класів працювали групи продовженого дня.
Із 63-х випускників школи золоті медалі отримали:

Кобизєв Олег.
Шифман Едуард.

1972-1973 н.р.

З 24 липня директором школи стає Трухній Данило Якович, вчитель історії.

Він обіймав цю посаду з 24 липня 1972 року по 11 грудня 1972 року.

1 вересня школа відсвяткувала новосілля – переселення в нове, нині існуюче приміщення за типовим проектом на 1176 учнівських місць. Старе приміщення школи було знесено.

Урочисте відкриття нового приміщення школи (1 вересня 1972 рік)

Середня школа №6. Вигляд зверху

У зв’язку з ліквідацією 8-річної школи №31, що знаходилась на вулиці Лесі Українки, з 1 вересня 1972 року школа №6 прийняла 450 нових учнів і 1192 учні розпочали навчання у 30 класах:

1-А – 43 уч., 1-Б – 42 уч., 1-В. – 43 уч., 1-Г – 42 уч., 2-А – 44 уч., 2-Б – 44 уч., 2-В – 42 уч., 3-А – 42 уч., 3-Б – 41 уч., 3-В – 39 уч., 4-А – 39 уч., 4-Б – 38 уч., 4-В – 38 уч., 5-А – 41 уч., 5-Б – 39 уч., 5-В – 37 уч., 6-А – 43 уч., 6-Б – 43 уч., 6-В – 39 уч., 7-А – 43 уч., 7-Б – 41 уч., 7-В – 41 уч., 8-А – 40 уч., 8-Б – 27 уч., 8-В – 29 уч., 9-А – 37 уч., 9-Б – 40 уч., 9-В – 39 уч., 10-А – 38 уч., 10-Б – 38 уч.

Перший дзвоник

Педагогічний колектив школи збільшився на 27 вчителів.
Для кращого засвоєння матеріалу з навчальних предметів була введена кабінетна система навчання.
Йшов процес створення шкільного учнівського самоврядування.
З 1 вересня 1972 року в школі введена початкова військова підготовка учнів 9-х, 10-х класів. Хлопці вивчали тактичну, вогневу, стройову підготовки, військову топографію, цивільний захист. Дівчата вивчали спеціальну підготовку санітарних дружинниць, військову справу, цивільний захист.

Заняття з початкової військової підготовки

З метою покращення санітарно-гігієнічного виховання учнів і підвищення санітарної культури у школі було створено 5 загальношкільних санітарних постів (Наказ директора школи №89 від 2 листопада 1972 року).

Прибирання школи

У вересні учні 9-х та 10-х класів допомагали збирати урожай картоплі в колгоспі села Василівка.

7 липня 1973 року учні 9-х класів проходили літню практику на базі Льонокомбінату.
У школі за вибором вивчали одну з двох іноземних мов – англійську або німецьку.
Золотими медалістами цього навчального року стали:

Резнікова Мері.
Федорова Людмила.
Хазинюк Євгенія.

1973-1974 н.р.

Відповідно до Наказу директора школи №127б від 17 вересня 1973 року були створені шкільні експедиційні загони (юних інтернаціоналістів, істориків, географів, геологів, фольклористів, ракетомоделістів) республіканської експедиції «В країну знань», де учні мали можливість теоретично і практично займатись у цих напрямах.
Завдяки тому, що було збудовано нове приміщення школи, кількість класів збільшилась на 4.
Наказ директора школи № 175 від 24 жовтня 1973 року «Про введення Книги Трудової Слави працівників середньої школи №6.» (починаючи з 1973-1974 навчального року). В Книгу Трудової Слави заносили кращих із кращих працівників школи, які мали високі показники в навчально-виховній роботі школи, які відзначились в суспільному житті школи, морально стійких.
Цього навчального року ряди золотих медалістів школи поповнили випускники:

Дубина Майя.
Шкурпило Тетяна.

06.03.18 – 16.11.18 р.

Школа продовжує своє життя, а це означає і продовжується і історія …

І якщо хтось з вас, дорогі учні, бажає ввійти в історію школи, то, будь ласка, гарно навчайтесь (золоті та срібні медалі чекають вас), займайте призові місця в змаганнях, олімпіадах, конкурсах.

Прохання до випускників школи! Якщо ви маєте фото та відеоматеріали, що стосуються нашої школи, будь ласка, поділіться з нами.

Дякуємо! Шкільна бібліотека.

Далі буде…